Страница 2 из 2
Лицар жив на смітнику за селом; співав він завжди одну й ту саму пісню; лютню від нього часом ховали, щоб потішатися з його розпачливих пошуків, і нарешті заховали так добре, що вже й самі не знайшли. Жив він із милостини селян, себто з одної лиш води та вітру, а час від часу дітлашня закидувала його лайном. Все це його не дуже зачіпало; і тільки часом мучила його ностальгія.
«Як добре було б погуляти в Замку...»
______________________
«Всесвіт» № 1-2, 2001. Київ. Сучасна література. Молода сербська проза.