Страница 40 из 40
Здається, що єдиний вихід з цього економічного й духовного пекла — втеча, як це роблять мексиканці, що у себе вдома заробляють 5 доларів на місяць, а у США — тих же 5 доларів за годину. Але скоро і втекти не можна буде…
Навіть у найтемніші часи історії людей завжди рятувала солідарність, яка робила вибір між мати і бути на користь бути, якщо неможливо було їх узгодити. Влада усе ж потрібна, щоб захистити наші права й свободи від меркантилізму. Як казав колись Владімір Соловйов, «завдання влади полягає не в тому, щоб перетворити життя на рай, а щоб не дати йому перетворитись на пекло». Коли ж влада є породженням гріха і сама породжує гріх у всіх своїх ланках згори донизу, її потрібно усунути, аби вона не усунула нас й обрати нову з тих громадян, які мають стійкий імунітет проти золотої лихоманки і прагнуть служити одному панові — власному народу.
Те, що не має тіні
Існує китайська оповідка з X століття про те, як пані Лі побачила вночі на ширмі тінь від бамбука і зрозуміла, що тінь найкраще передає сутність цієї рослини. У західній ментальності зневаження тіні викликає містичний жах, подібно до втрати душі. Вампіри, як ми знаємо, не відкидають тіні й не можуть побачити себе у дзеркалі. Якщо ж тінь вважати згустком духу, то існують книги та їхні автори, які теж не відкидають тіні, бо втратили її чи не мали ніколи.
Тінь дерева, гори чи книги захищає нас від палючого сонця реальності та очевидних банальних істин, а тому конче потрібна усьому живому. Буває, людину змушують тікати, зруйнувавши те, що наділене тінню, наприклад, високу літературу, класику, запрошуючи її натомість причаститися з брудної калюжі. Відстояти культуру в епоху нагромадження дикого капіталу — дуже важко, бо її всюди переслідує вульгарність, яка має безліч форм і деколи сміє видавати себе за «вишуканий смак». Вульгарність духу і вульгарність особистості автора переходить на його творіння. Вульгарним буде не лише яскраве лаковане видання поважного автора, а й майстерне оформлення книги, зміст якої вбогий і примітивний. Вульгарним є саме розкручування авторів незалежно від того, мають вони тінь чи не мають. Книга сама знаходить власного читача, і завжди — вчасно.
Вульгарно порівнювати живого автора з класиком чи протиставляти його класику. Одразу спадає на думку «Книжник-ревю» з його неприхованою комерційністю і фальшованими вартостями.
Вульгарно виставляти перед публікою будь-чиє особисте життя.
Вульгарно називати розкрученого автора «генієм», бо це вирішувати наступним поколінням. Вульгарно наслідувати когось лише тому, що він зараз у моді. Вульгарно виставляти себе на продаж, розмальовуючи лице, тобто твір, щоб привернути увагу скандальністю. Коли в тебе комплекс меншовартості, намагайся пізнати себе, тобто створи власну тінь. Можливо, ти станеш комусь потрібний. Сумна доля тих, хто видерся на вершину успіху, і вже не має куди йти. Ніхто не подасть йому з неба драбини, а літати він не вміє.
Вульгарною є штампована продукція, бо, поглинаючи її, споживач втрачає чутливість сприйняття і не здатний розвивати дух. Втім, такою людиною легше маніпулювати.
Вульгарними є всілякі рекламні акції книг, коли кількістю проданих примірників визначається якість твору. Насправді добра книга розкривається тільки для вас. Ніхто не зможе прочитати її так, як ви. Автор для вас є другом і співрозмовником, а рівень спілкування у вас такий високий, що вам байдуже, що він їсть, з ким спить, і скільки йому платять.
Щорічний Форум видавців у Львові — це ніби дзеркало, у якому не відбивається стан справжньої української культури. Це — просто велика тусівка, де рікою ллється розчинна кава і часом шампанське. Вульгарність починається вже на брамі, де можна побачити афішу про зустріч з «видатним українським письменником» (письменницею). При вході — штовханина, яку намагаються стримати охоронці. Із року в рік — гори дитячих книжечок з орфографічними помилками, бо коли література стає бізнесом, немає часу дбати про культуру мови. А ще купи шпаргалок для юних ледарів, а також книг для жінок бальзаківського віку на зразок «Как найти себе мужа» або «Как увеличить бюст». Усередині — безконечні вітрини з економічною та юридичною літературою теж сумнівної якості, бо інакше чому в нашій країні панують бідність та беззаконня?
Тут ще можна побачити письменників напідпитку, котрі роздають автографи чи навіть продають власні книжки, намагаючись таким чином наблизитись до читача. Хоча від читача слід тікати, раз не відкидаєте тіні. Знову буде презентація вульгарно виданого україномовного «Гаррі Поттера», котра ставить нібито благородну мету: довести, що цю книгу можна читати «мовою селюків». Навіщо доводити, коли ми маємо блискучі переклади Платона, Августина, Сенеки і, зрештою, Германа Гессе? От вам ще один різновид вульгарності: приєднання до світової рекламної кампанії…
Зрештою, усі ці питання будуть обговорюватися самими видавцями, серед яких лише одиниці поважають авторів. Зрештою, як можна поважати людину, котра згодна на все, аби лишень книга знайшла свого читача? А День свободи… Як на мене, кожен день має бути днем свободи. А почати вільне життя можна з прогулянки парком, аби вивітрився дух комерції та вульгарності. А потім піти до себе додому, взяти стареньку книжку, віднайдену в букіністів, розгорнути її з якоюсь гіркою зловтіхою… Справжні книги — чарівні. Розгортаються вони на потрібній сторінці: «Краще бути замкнутим і гордим, ніж вульгарним, продажним і ринковим. Коли хочеш відійти від вульгарності, у тебе немає іншого шляху, ніж присвятити себе старанному вивченню книг». Автор цих рядків — китайський філософ і естет XVII століття Ван Гай, хоча їх автором може стати кожен з нас.