Страница 3 из 3
Потім вирішили, що я спробую вплинути на пацієнтову руку, як перше. Я спробував — нічого не вийшло. Тоді доктор Ф. запропонував, щоб я поставив запитання. Я спитав:
— Містере Вальдемаре, ви можете сказати нам, що ви тепер відчуваєте й чого бажаєте?
На щоки пацієнта на мить вернулися кружальця гарячкового рум'янцю; язик засіпався, чи радше почав корчитись у роті; щелепи лишалися закляклими. І нарешті прорвався той самий моторошний голос, що я вже змальовував:
— Ради Бога!., швидше!., швидше!., вкладіть мене спати!., ох швидше!., розбудіть мене!., швидше!.. Я ж вам кажу, що я мертвий.
Я зовсім розгубився і якусь хвильку не знав, що робити. Спочатку я спробував приспати пацієнта, але з цього нічого не вийшло за цілковитим браком волі. Тоді я спрямував зусилля в протилежний бік і щосили заходився будити його. Видно було, що ось-ось я досягну успіху, — чи принаймні так мені здавалося, і я певен: усі присутні в кімнаті готові були побачити, як він прокидається.
Одначе жодна людина в світі не могла б бути готовою до того, що сталось насправді.
Я квапливо робив месмеричні паси, з язика — а не з губів у страдника просто рвалися слова: «мертвий», «мертвий», і ось за якусь хвилину чи й менше під моїми руками все його тіло зморщилось, опало, буквально згнило. На ліжку перед очима всіх присутніх лежала майже текуча купа огидної, відворотної гнилі.
Примітки
«Валленштейн» — драматична трилогія Ф. Шіллера на теми німецької історії.
Рендолф Джон (1773-1833) — американський політик, якого карикатуристи малювали з тонесенькими ніжками.