1Q84. Книга І


Харукі МУРАКАМІ

1Q84

КНИГА І

(квітень — червень)

It’s a Barnum and Bailey world

Just as phony as it can be,

But it wouldn’t be make-believe

If you believed in me.

(«It’s Only a Paper Moon», E. Y. Harburg amp; Harold Arien)[1]

Розділ 1

(про Аомаме)

Нехай видимість не введе в оману

Радіоприймач таксі на ультрависоких частотах передавав програму класичної музики — «Симфонієту» Яначека. Звичайно, не можна сказати, що така музика була ідеальною, щоб слухати її в автомобілі, який застряг у дорожньому заторі. Та водій, здається, до неї особливо й не прислухався. Він, чоловік середніх літ, тільки мовчки вдивлявся в неперервну вервечку автомобілів перед собою, наче досвідчений рибалка, що, стоячи на носі човна, вгадує, яку біду віщує вранішнє сонце. А от Аомаме, глибоко занурившись у заднє сидіння, злегка приплющивши очі, слухала музику.

Цікаво, скільки людей на світі, почувши початок «Симфонієти», м…

Танцюй, танцюй, танцюй. Том 2


Харукі МУРАКАМІ

ТАНЦЮЙ, ТАНЦЮЙ, ТАНЦЮЙ

Роман

Том 2

25

О сьомій Юкі несподівано повернулася. Сказала, що прогулювалася берегом моря. «Ну що, може, хоч повечеряєте перед дорогою?» — запитав Макімура. Юкі захитала головою й відповіла, що не голодна і вже їде додому.

— Ну, як ще раз з’явиться настрій, навідайтесь у гості. Упродовж цього місяця я, напевне, буду в Японії, — сказав батько. І, звертаючись до мене, подякував за те, що я приїхав, і вибачився, що не прийняв мене гостинніше. «Нема за що», — відповів я.

Учень П’ятниця провів нас до автомобіля. На стоянці в глибині двору я побачив джип «Черокі», моторолер «Хонда» на 750 кубічних сантиметрів та мотоцикл для їзди по бездоріжжю.

— Як видно, життя у вас складне — на витримку, — сказав я П’ятниці.

— Авжеж, не просте, — відповів той, трохи подумавши. — Сенсей[1] не з тих письменників, що живуть у башті зі слонової кістки. Хоч би там що, а на першому місці в нього дія.

—…

Танцюй, танцюй, танцюй. Том 1


Харукі МУРАКАМІ

ТАНЦЮЙ, ТАНЦЮЙ, ТАНЦЮЙ

Роман

Том 1

1

Мені часто сниться готель «Дельфін».

Уві сні я належу йому. Належу внаслідок низки певних обставин. Сон виразно про це свідчить. Сам готель у моєму сні має спотворений вигляд. Дуже вузький і продовгастий. Настільки вузький і продовгастий, що здається не готелем, а скоріше довжелезним мостом під дахом. Мостом, що тягнеться з правіків до останньої миті Всесвіту. А я — його елемент. У готелі хтось плаче. Не сумніваюсь — плаче за мною.

Готель огортає мене з усіх боків. Я виразно відчуваю його пульс і тепло. Уві сні я — складова частина цього готелю.

Ось такий сон.

Я розплющую очі. Міркую, де я. І не просто міркую, а вголос сам себе запитую: «Де я?» Однак таке запитання беззмістовне. І без нього відповідь від самого початку відома. Я — у своєму житті. Навколо — звична побутова реальність. Кілька справ та обставин, які мимохіть стали мене невідривно супроводжувати. Інод…

Погоня за вівцею


Харукі МУРАКАМІ

ПОГОНЯ ЗА ВІВЦЕЮ

Роман

Перекладено за виданням: Murakamі Н. Hitsuji o meguru bōken. — Tokyo: Kodansha Internatіonal, 2002

Переклад з японської Івана Дзюба

Художник-оформлювач І. В. Осіпов

РОЗДІЛ 1

25 листопада 1970 року

Пікнік у середу пополудні

Про її несподівану смерть мені повідомив по телефону товариш, який дізнався про це з ранкової газети. Він повільно прочитав мені в телефонну трубку коротеньку, на один абзац, замітку. Звичайнісінька стаття, написана за дорученням, перша проба пера молодого журналіста, який щойно закінчив університет.

Тоді-то й тоді, на розі якоїсь вулиці якийсь водій вантажівки збив людину. Ведеться розслідування за підозрою у вбивстві через службову недбалість.

Усе це звучало як коротенький вірш, надрукований на титульній сторінці часопису.

— Де буде похорон? — спитав я.

— Та хто його знає? — відповів товариш. — А хіба в неї є б…

Игрунка в ночи (сборник)


Харуки Мураками

Игрунка в ночи

I

Горн

Вот, к примеру, есть же такой инструмент – горн. И существуют люди, для которых игра на горне – профессия. Возможно, с точки зрения устройства нашего мира здесь нет ничего удивительного, но стоило мне об этом задуматься, как я тут же потерялся в трехмерном лабиринте собственных мыслей.

Почему именно горн?

Почему кто-то стал горнистом, а я – нет?

Мне показалось, в этом кроется куда более глубокая тайна, нежели в том, чтобы стать писателем. И если ее разгадать, все в человеческой жизни будет ясно и просто. Но это, быть может, оттого, что я сам стал писателем, а не горнистом. Будь я горнистом, мне было бы удивительно – как это люди становятся писателями?

Я представил себе такую картину. Однажды после обеда, гуляя где-то в лесной глуши, человек случайно встретил горн. И вот, разговорившись о жизни, они друг к другу прониклись настолько, что человек выбрал горн своей профессией. А может, горн рассказал …

Кафка на пляже


Харуки Мураками

Кафка на пляже

Парень по прозвищу Ворона

– А с монетой у тебя как? Решил вопрос? – интересуется парень по прозвищу Ворона. Он говорит, лениво растягивая слова. Такая у него манера. Словно только что очнулся от тяжелого сна – мышцы рта отяжелели и еще плоховато слушались. Но это все видимость, а на самом деле сна ни в одном глазу. У него так всегда.

Я киваю.

– И сколько?

Снова пересчитываю в уме и отвечаю:

– Наличными тысяч четыреста [1]. Да еще в банке на карточке немного. Конечно, маловато, но пока обойдусь как-нибудь.

– Куда ни шло, – говорит Ворона. – На первое время.

Я киваю.

– Денежки-то, поди, не Санта-Клаус на Рождество принес? – продолжает он.

– Нет.

Ворона кривит насмешливо губы и огладывается по сторонам.

– Откуда взял? Не иначе как вот здесь, кое у кого из ящика, а?

Я молчу. Понятное дело, он знает, что это за деньги. К чему все эти вопросы – вокруг да около? Специал…

1Q84. Тысяча невестьсот восемьдесят четыре. Книга 1. Апрель-июнь


Харуки Мураками

1Q84

(тысяча невестьсот восемьдесят четыре)

Правят Барнум и Бейли здесь,

Позолотою мир блестит,

Но если ты поверишь в меня —

Нас с тобою не провести.

It’s a Barnum and Bailey world

Just as phony as it can be,

But it wouldn’t be make-believe

If you believed in me.

It’s Only a Paper Moon (E.Y.Harburg and Harold Arlen)

КНИГА 1

АПРЕЛЬ — ИЮНЬ

Глава 1

АОМАМЭ

Не верь глазам своим

Радио в такси играло «Симфониетту» Яначека. Внутри машины, застрявшей в пробке, такое даже музыкой не назовешь. Да и водитель мало похож на человека, который все это внимательно слушает. Точно бывалый рыбак, пытающийся угадать, будет шторм или нет, таксист средних лет пристально следил за растянувшейся впереди цепочкой автомобилей. Вжавшись поглубже в заднее сиденье, Аомамэ с закрытыми глазами слушала музыку…

Токийские легенды (Tokyo kitanshu)


Впервые на русском — новый сборник рассказов самого знаменитого мастера современной японской литературы, своего рода коллекция таинственных городских легенд. Здесь призрак серфера, погибшего от зубов акулы, бродит по гавайским пляжам, благополучный отец семейства таинственно исчезает между двадцать четвертым и двадцать шестым этажом высотного дома, перекати-камень в форме почки имеет собственные намерения, а обезьяна из района Синагава охотится за чужими именами.

О чем я говорю, когда говорю о беге


Впервые на русском — новая книга самого знаменитого мастера современной японской литературы, собрание, по его словам, «зарисовок о беге, но никак не секретов здорового образа жизни». С той же фирменной легкостью и недосказанностью, виртуозно балансируя на грани бытового очерка и аллегории, Мураками фиксирует свои размышления о беге, приобретающем в силу ежедневного повторения «некую медитативную сущность».