Контакт цивилизаций


Орбитальный космический корабль «Икар» гибнет в результате попадания метеорита. Кажется, нет никакой надежды, на то, что кто-нибудь из космонавтов спасся. Однако, в тот же день, из маленького приморского городка приходят невероятные новости, ошеломившие всю планету…

В звездные миры (илл. Б. Аржекаев)


Василий Павлович Бережной

В звездные миры

НАКАНУНЕ ВЫЛЕТА

Иван Макарович Плугарь — человек среднего роста — стоял у открытого окна и любовался садом. На его худощавом лице лежали следы усталости, только серые глаза блестели неудержимой энергией.

Сад был еще совсем молодой — его посадили лет семь или восемь тому назад работники Института Межпланетных Сообщений. Иван Макарович тоже принимал участие в субботнике. И вот уже перед ним на тонких стволах — нежные кроны яблонек. А как дружно они зацвели! Иван Макарович, занятый все время своим космическим кораблем, даже не заметил, когда это произошло. Да что там цветение — этот сад вообще неожиданность. Когда он вырос? Разве они так давно посадили его?

Нежные цветы ласкают глаз. Сад светится на солнце, будто плывет, подняв бледно-розовые паруса, сказочный корабль.

— Иван Макарович!

Он поворачивает голову. Посреди кабинета стоит секретарша Муся. Лицо ее грустно. С того времени, как был утвержд…

В звездные миры


Василий Павлович Бережной

В звездные миры

НАКАНУНЕ ВЫЛЕТА

Иван Макарович Плугарь — человек среднего роста — стоял у открытого окна и любовался садом. На его худощавом лице лежали следы усталости, только серые глаза блестели неудержимой энергией.

Сад был еще совсем молодой — его посадили лет семь или восемь тому назад работники Института Межпланетных Сообщений. Иван Макарович тоже принимал участие в субботнике. И вот уже перед ним на тонких стволах — нежные кроны яблонек. А как дружно они зацвели! Иван Макарович, занятый все время своим космическим кораблем, даже не заметил, когда это произошло. Да что там цветение — этот сад вообще неожиданность. Когда он вырос? Разве они так давно посадили его?

Нежные цветы ласкают глаз. Сад светится на солнце, будто плывет, подняв бледно-розовые паруса, сказочный корабль.

— Иван Макарович!

Он поворачивает голову. Посреди кабинета стоит секретарша Муся. Лицо ее грустно. С того времени, как был утвержд…

В небі — Земля!


ЛЮДСТВО НЕ ЗАЛИШИТЬСЯ ВІЧНО НА ЗЕМЛІ, А, В ГОНИТВІ ЗА СВІТЛОМ І ПРОСТОРОМ, СПОЧАТКУ НЕСМІЛИВО СЯГНЕ ЗА МЕЖІ АТМОСФЕРИ, А ПОТІМ ЗАВОЮЄ СОБІ УВЕСЬ ПРОСТІР НАВКОЛО СОНЦЯ.

К. Е. Ціолковський

У ЗОРЯНІ СВІТИ

НАПЕРЕДОДНІ ВИЛЬОТУ

Досить лише побіжно окинути поглядом цей просторий кабінет, щоб відчути — робоча атмосфера тут уже вляглася, відшуміла. На вишневій лакованій поверхні письмового столу біліє лише аркуш паперу та стоїть, замислившись, бронзовий Ціолковський. Біля протилежної од вікон стіни мовчазно поблискує нікелем якесь чудернацьке устаткування. Тьмяніють великі й малі, круглі й чотирикутні екрани. Навіть Робот — людиноподібний електронний автомат — і той ніби виключився, стоїть, в’яло опустивши руки. Лише велика модель Місяця — з кратерами, цирками, морями і густим мереживом гір — оточена веселим сяйвом.

Тихо.

Якби людина мала тонший слух, то, може, почула б, як виграють потоки сонячного проміння, що ллються через розчинені…

Трагедiя вулканної гори (на украинском языке)


Бережной Василий Павлович

Трагедiя вулканної гори (на украинском языке)

БЕРЕЖНОЙ ВАСИЛЬ ПАВЛОВИЧ

Трагедiя вулканної гори

Настирливiсть старого Володаря Знань подолала всi незлiченнi перешкоди, i його було таки допущено в святая святих — печеру Неповторного. Перед тим попередили: аудiєнцiя буде максимально короткою. Отож старий розпочав сигналiзацiю одразу, як тiльки за ним затягся плiвкою отвiр у стiнi величезного примiщення, що правило Неповторному за кабiнет. Не втрачаючи жодної митi, приступив до сутi справи. Вiн, бач, вважає, що ситуацiя розвивається в загрозливому напрямку, що замiсть того, аби старанно вивчати середовище з метою ефективнiшого пристосування до нього, висуваються iдеї iнтенсивної його експлуатацiї. При цьому зовсiм не враховуються тi незворотнi змiни, якi можуть виникнути. Розрив мiж дiями та їх наслiдками ось в чому трагедiя епохи…

Неповторний слухав, не перебиваючи. Його цилiндричне тiльце стояло перпендикулярно, мiцно спираю…

Таємницi дому вiчностi (на украинском языке)


Бережной Василий Павлович

Таємницi дому вiчностi (на украинском языке)

Василь Бережний

Таємницi дому вiчностi

I

Був жаркий осiннiй день, i пасажирам сiрої вiд пилюки машини, що мчала з Каїра в Ель-Гiзу, навiть зустрiчний потiк повiтря не давав прохолоди. Здавалося, пальми обабiч дороги, нажаханi спекотним подихом пустелi, тiкають назад, шукаючи порятунку.

— Он де вони! — скрикнула Вiвiан, дивлячись трохи праворуч. — Наче гори…

I справдi, з цiєї вiдстанi пiрамiди нагадували темнi гiрськi пiки на голубому маревному тлi. Але вiдстань швидко скорочувалась, i настала мить, коли цi рукотворнi гори почали рости, пiдпираючи високе небо. I тодi Рей попросив шофера зупинитися.

— Пiдемо пiшки.

Вiвiан, його дружина, перезирнулася зi своєю подругою, мовляв, сама бачиш: починаються дивацтва, i тiльки зiтхнула. Неохоче встала з м’якого сидiння, пiрнула в легеньку тiнь дерев; за нею подрiботiла подруга. Поруч з високою, сухорлявою Вiвiа…

Таємнича статуя (на украинском языке)


Бережной Василий Павлович

Таємнича статуя (на украинском языке)

Василь Бережний

Таємнича статуя

Михайло прокинувся дуже рано — ще навiть мама не встала. Прокинувся раптово, одразу, так, наче його хтось голкою вколов. Схопився, пiдбiг до розчиненого вiкна i вiдсунув штору.

В свiтанковому небi срiблився серп Мiсяця. Михайло обiперся об лутку. Вiн не помiчав, як виринає iз туману гай, що обступив їхнє селище, не чув радiсного щебету птахiв. Перед ним голубiв шовк неба i яскрiв Мiсяць. Хлопцевi навiть здалося, що тепер Мiсяць i свiтить якось iнакше, ну, сказати б, дужче, яскравiше.

З яким нетерпiнням ждав вiн цього ранку! Наче й не спав — так йому хотiлося, щоб скорiше минула нiч. Але земна куля зовсiм не зважає на хлопцевi бажання: обертається повiльно, так, як i завжди. I все-таки небо з кожною хвилиною блiднiшає, серп Мiсяця губить свою яскравiсть. Там, десь далеко за гаями i рiками, за мiстами i селами, розкинув бiлi крила свiтанок…

Х…

До Золотої Зорi (на украинском языке)


Бережной Василий Павлович

До Золотої Зорi (на украинском языке)

Василь Бережний

До Золотої Зорi

«…Як сказали жерцi, за

11340 рокiв у Єгиптi царювали

тiльки смертнi люди, а не боги

в людському образi… За цей

час, розповiли жерцi, сонце

чотири рази сходило не на

своєму звичайному мiсцi: а

саме — двiчi сходило там, де

тепер заходить, i двiчi

заходило там, де нинi сходить».

ГЕРОДОТ

«Дослiдження генератора

магнiтного полюса, вiдкритого

Никифором Ярковим пiд крижаним

щитом Антарктиди, триває*.

______________ * Див. повiсть автора «Пiд крижаним щитом».

«Рушiйний агрегат» нашої

планети — чи не найбiльша

таємниця, яку ось уже протягом

року розгадують фахiвцi з

рiзних галузей знань.

Нещодавно вiдкрито

тайник-архiв з численними

записами на тонких металевих

аркушах. Фотокопiї цих записiв

перед…

Загадкова Нова (на украинском языке)


Бережной Василий Павлович

Загадкова Нова (на украинском языке)

Василь Бережний

Загадкова Нова

Зеленава вечорова iмла облягала Руїни. Сухорлявий старий Му причалапкав своїми тоненькими нiжками до прозорої стiни, щоб подивитися, чи двiр уже виповнений тiнню? Чи зацвiтає небо пелюсточками? Стоячи, вiн почовгував черевиками iз цупкої сирицi, пiд хiтиновим панцирем на спинi наче пробiгали мурашки: Му трохи хвилювався, очiкуючи Прихильникiв Духу. Глибоко схованi маленькi очицi сухо поблискували, вiдбиваючи зеленкувате розсiяне свiтло, що вже зникало в темних тiнях.

Отак, власне, вiн почувався кожного разу перед нiчним пильнуванням. Нiби й не боявся Ватага, проте неспокiй охоплював усе єство — було радiсно i водночас тривожно. Може, саме цiєї ночi Дух скаже щось iнше? Адже з самого початку — прокотилося вже багато дискiв за обрiй — вiн повторює одне й те ж, та ще й сердито. А може, в тiй скриньцi нiякого Духу нема? Треба б туди заглянути. I за пелюстками у …

Вiра-Вiруня (на украинском языке)


Бережной Василий Павлович

Вiра-Вiруня (на украинском языке)

Василь Бережний

Вiра-Вiруня

I.

— Алло! Я слухаю.

Кузьма Пробус притиснув телефонну трубку плечем до щоки i, слухаючи, застiбав пiжаму. Зав. вiддiлом науки цiкавився, коли вiн здасть матерiал.

— Та от, занедужав, — перебiльшено кволим голосом говорив Пробус. — Ще в дорозi почав. Основа вже є. Ну, в цiлому контури уявляються. Так, звичайно. Дякую. Постараюсь.

Поклавши трубку, Пробує почовгав до кушетки. Правду кажучи, вiн уже шкодував, що взявся написати статтю про «цю спритну ворожку», як висловився завiдувач вiддiлом науки. Тодi, пiд час розмови в його кабiнетi, завдання здалось легким — не праця, а прогулянка. Усе ж ясно, як двiчi по два. Молодичка iз середньою освiтою, будiвельниця (маляр, штукатур) «переквалiфiкувалась» на медика! «Лiкує» просто так, без медикаментiв, i довiрливi люди потрапляють їй на гачок. Вивести аферистку на чисту воду хiба ж не приємно?

А…